ІНТРИГА́НСЬКИЙ, а, е. Власт. інтриганові, інтриганці. [Грабчак:] Ці інтригани, підлабузники так заплутують справу, що часом і об’єктивна критика сприймається за інтриганську (Ваш, П’єси, 1958, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 41.