ІНФІНІТИ́В, а, ч., грам. Те саме, що Неозна́чена фо́рма дієсло́ва (див. неозна́чений). Інфінітиви на —ати, —ити, —іти, —ути краще вживати в повній формі, ніж у короткій —ать, —ить, —іть, —уть (Сам., II, 1958, 368); Інфінітив — незмінна форма дієслова, яка в слов’янських мовах.. з усіх категорій дієслова зберігає тільки категорію виду, категорію стану (Сл. лінгв. терм., 1957, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 42.