ІО́Н, а, ч., фіз., хім. Електрично заряджена частинка, яка утворилася з атома внаслідок утрати або приєднання електронів. При досить великій температурі й при довгій її дії газ перестає бути нейтральним і складатиметься з позитивних іонів і негативних вільних електронів, що відірвалися від атомів (Знання.., 5, 1966, 9); З іонів металів і іонів неметалів утворюються іонні сполуки (Хімія, 10, 1956, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 44.