ІПОМЕ́Я, ї, ж. Багаторічна витка рослина родини березкових з великими лійкуватими квітками; кручені паничі. Найбільш поширена пурпурна іпомея. Дуже гарна витка рослина, що заплітає все густою зеленню з чудовими квітками, які відкриті тільки зранку (Озелен. колг. села, 1955, 217).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 45.