ІРГА́, и́, ж (Атеlас Hier Mcaili.) Високий декоративний чагарник родини розоцвітих з численними білими квітками. Подібно до глоду збирають насіння муш-мули та ірги звичайної (Колг. енц., І, 1956, 703); В Голосіївському лісі багато ярів, Якщо тут насадити іргу і барбарис, глід і дерезу, то ці чагарники згодом перетворяться на справжній живопліт (Веч. Київ, 9.II, 1966, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 686.