ІРЖА́ВИНКА, рідше РЖАВИ́НКА, и, ж. Невеличка пляма іржі на металевій поверхні. Повернувшись після звільнення до Харкова, робітники дістали обладнання,— і на ньому не було жодної ржавинки (Літ. Укр., 31.Х 1967, 4); // перен. Плямка, цятка, кольором схожа на іржу. Левко примружив поцяцьковані іржавинками сірі очі (Логв., Давні рани, 1961, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 46.