ІРОНІЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Ставитися до кого-, чого-небудь з іронією; висміювати когось, щось, насміхатися, кепкувати з когось, чогось. Хоч ти іронізуєш над сим виразом.., але я скажу тобі, що пишу його завжди од щирого серця (Л. Укр., V, 1956, 116); Анатолій розумів, що сестра добродушно іронізує, і промовчав (Гур., Життя.., 1954, 327).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 47.