ІЄРО́ГЛІФ, а, ч.
1. Фігурний знак у системі ідеографічного письма, що позначає поняття, склад або звук мови. Етруски писали не.. ієрогліфами, а буквеним письмом, яке нагадувало латинське (Знання.., 1, 1966, 28); Ієрогліфи — дивні знаки, Не мені розгадати їх суть (Воронько, Тепло… 1959, 106); * У порівн. Тихим морем послались біласті дороги.. Вони списали синє полотно моря, як давні ієрогліфи (Коцюб., II, 1955, 288).
2. перев. мн., перен. Про незрозумілий, нерозбірливий почерк. Секретар в блокноті щось нотував швидкими розмашистими ієрогліфами (Смолич, III, 1959, 482).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 13.