ЇЙ-ПРА́ВО, виг., рідко. Те саме, що їй-бо́гу. — А дівчина, Петре, їй-право, непогана (Головко, І, 1957, 458); Три довгих роки ця любов Мене пекла, їй-право… (Воскр., З перцем!, 1957, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 60.