ЇСТІВНИ́Й, а́, е́. Який можна споживати. На степу росте багато їстівного зела (Ю. Янов., І, 1954, 256); Їстівні гриби; // у знач. ім. їстівне́, но́го, с. Їжа (у 1 знач.), пожива. [Антон:] Дівчата, ставте на стіл, що там є їстівного (Кроп., III, 1959, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 61.