Слово "деревопоклонство" - пояснення

Словник: Жайворонок. Знаки української етнокультури



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Жайворонок. Знаки української етнокультури


деревопокло́нство = деревопокло́нництво — у дохристиянські ча­си — поклоніння деревам, гаям, лісам, культ дерева в народних ві­руваннях, що мав сільськогосподарське значення; на тому місці, де тепер знаходиться Києво-Печерська лавра, раніше був священ­ний гай, у якому стояли київські боги, можливо, й Перун (див.); на­ші предки поклонялися деревам зазвичай великого розміру (дубу, буку, липі), бо нібито на них жили давні боги; цим пояснюється пер­соніфікація багатьох дерев у на­родній творчості (у піснях-баладах дерева говорять людською мовою, коли їх хочуть рубати); давні руси молилися й приносили богам жертви під великим дубом (зокре­ма про це оповідає Костянтин Порфірородний, як подорожні руси складали жертви до великого дуба на о. Хортиця); відгомоном давнього поклоніння деревам є ат­рибути народних обрядів на зразок весільного вільця (гільця), купаль­ського деревця, вербових гілок у Вербну суботу, клечання у Зелену неділю тощо; споконвіку вважа­ють, що людина при житті має по­садити бодай одне дерево (своєрід­ний прижиттєвий ритуал); ритуальний обряд з деревом описано в повісті Б. Грінченка «Під тихими вербами»: «Як садовина не родить, то на Святий вечір дідусь беруть сокиру та й ідуть до груші або до яблуні, та й нахваляються, що рубатимуть: «Як не родитимеш, то зрубаю і в піч уметаю, а попіл на вітер порозпускаю!» — Дак воно злякається та й родить» (див. ще статті у цьому словнику про окремі дерева).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 177-178.