До́вбуш Оле́кса (1700 — 1745) — на західноукраїнських землях керівник селянського руху 30 — 40 років XVIIIст.; понад 8 років очолював загін опришків; про нього складено багато народних пісень та переказів. Ой, попід гай зелененький Ходить Довбуш молоденький, На ноженьку налягає, На топір ся підпирає (пісня); — Ой, Довбушу, ти пане наш, стоїть зрада тепер на нас. Як нам, батьку, вже гуляти, Як нам замки добувати? (пісня); Навіть ті, що не бачили його ніколи, відразу вгадали, що це і є пострах багатих — славний отаман опришків Олекса Довбуш. Було щось таке в його обличчі, що від нього очей не можна було відірвати, а коли одійшов від смереки і наблизився до товаришів, то стало видко, що він вищий від них і набагато ширший у плечах. Проте ходу мав легку і ступав тихо, як дикий кіт (В. Ґжицький); Ой кукала зозулиця раненько в суботу, Збирав Довбуш в полонині легіників роту (коломийка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 191-192.