Слово "магічні числа" - пояснення

Словник: Жайворонок. Знаки української етнокультури



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Жайворонок. Знаки української етнокультури


магі́чні чи́сла — у народному уяв­ленні — знакові загадкові числа, які позначають щасливу (або не­щасливу) кількість чого-небудь; три — число, що стало ритуаль­ним з приходом християнства (Свята Трійця); у народі — три казкові дороги на вибір, триголо­вий казковий змій, «світле-пре-світле (трисвітле) сонце», тройзі́лля (див.), Троя́н (див.), тризу́б (див.); на третій день ховають і помина­ють небіжчика, бо душа перебуває ще недалеко від дому і йде на пер­ший поклін Богові; сім— ритуаль­не з найдавнішого часу число, час­те в народних обрядах (у весільно­му обряді — сім коровайниць, на коровай вода береться з сімох кри­ниць, яйця з сімох курей, молоко з сімох корів); у народних припо­відках: «Зійшлося сім бід на один обід», «Сім шкур з тебе здійму», «Мак сім літ не родив, а голоду не зробив», «Свято — сім баб розп’ято», «Того і в сімох водах не об­миєш», «Як є сім, то буде вісім», «Семеро воює, а один горює», «Сім баб — сім вад»; тиждень має сім днів, кожний з них чимось від­значений у народному побуті (з приходом християнства в народне життя увійшла й Страсна седми­ця); число також споконвіку су­проводжує хлібороба у праці й від­починку — він працює «до сьомо­го поту» і здатний перебувати «на сьомому небі» від радості, від щас­тя; де́в’ять — від старовинної ліч­би дев’ятками — кількісна ознака великої впливової сили (звідси — дев’яси́л, дев’ятьси́л, дев’ятиси́л від «дев’ять сил» на означення особ­ливої лікувальної властивості рос­лини; дев’ятерник, — лікувальна рослина від дев’ятьох (багатьох) хвороб); число пов’язане й з дру­гим поклоном душі Богові на де­в’ятий день по смерті людини; де́­сять — ритуальність числа йде від гебрайського світогляду про десять неб (звідси — на десятому небі й до десятого поту); двана́дцять — щасливе число, дюжина як два­надцять однорідних предметів; по­ходить, можливо, від річного циклу з дванадцяти місяців, дванадцять знаків зодіаку; також біблійне чис­ло — дванадцять апостолів; три­на́дцять — нещасливе число, чор­това дюжина; див. ще со́рок, а та­кож детальніше про зазначені ви­ще числа у відповідних статтях.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 347-348.