мирови́й посере́дник —
1) після царської реформи 1861р. — урядовий чиновник, що залагоджував конфлікти між селянами та поміщиками;
2) = мирови́й суддя́ — суддя, що розглядав дрібні кримінальні й цивільні справи. Вже що піп ізв’язав, того ніхто не розв’яже, — хіба мировий [суддя] розлуку дасть (Ганна Барвінок); Се було ще з того разу, як я з царського указу Мировим суддею став (І. Франко).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 364.