при́мхи (також з великої літери) — у дохристиянських віруваннях — як і злидні, шкідники життя, персоніфікована сила, що може напосісти на людину, роблячи її сердитою, злою, роздратованою; у Б. Грінченка з твору «Нахмарило»: «Та й сердиті ви сьогодні, діду! Чого це ви? Може, вас хто роздратував? Або, може, це вас Примхи обсіли?»; згодом слово стало узагальненою назвою.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 481.