Стари́й (Ве́тхий) Запові́т (Заві́т) — перша частина Бі́блії (див.), що визнається за Свяще́нне Писа́ння в іудаїзмі та християнстві на відміну від Но́вого Запові́ту (див.), що його визнає тільки християнство; створювався протягом IX—II ст. до н.е.; містить оповідання про створення світу, сюжети з давньої історії, закони та приписи релігійної моралі; справив значний вплив на формування ідеології християнства та інших релігій.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 578.