АНОМА́ЛІЯ, ї, ж. Відхилення від норми, від загальної закономірності; неправильність, ненормальність. У нас бачимо ту аномалію, що галицько-руський театр держиться досі в переважній мірі працею і грішми духовенства (Фр., XVI, 1955, 181); Аномаліями і природженими пороками розвитку ми називаємо більш або менш значні відхилення органів плода від нормальної структури (Хвор. дит. віку, 1955, 22).
∆ Анома́лія магні́тна — різке відхилення від нормальної величини земного магнетизму в якій-небудь області земної поверхні. Про магнітні аномалії в районі Курська вперше стало відомо в 1783 році (Наука.., 4, 1960, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 47.