АРХО́НТИ, ів, мн. (одн. архо́нт, а, ч.). У стародавній Греції — вищі службові особи, які обирались на певний строк. Колегія архонтів здійснювала дипломатичні зносини, відала карбуванням монети, стежила за додержанням законів (Нариси стар. Іст. УРСР, 1957, 254).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 65.