БЕРЕ́ЗНИ́К, бере́зника́, ч. Те саме, що березня́к. Тут йому з березника назустріч шкандиба рижа кобила (Кв.-Осн., II, 1956, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 160.