БЛИСЬ, невідм., розм. Уживається як присудок за знач. бли́снути 1. Він дивився, як мама шиє. Голка все блись, блись… (Л. Укр., III, 1952, 488); Очі в тебе — наче плеса, що на сонці — тільки блись (Тич., II, 1957, 168).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 200.