БУ́РКА1, и, ж. Повстяний безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (переважно па Кавказі). Цупко в бурку завернувшись, Захріп старий (Котл., І, 1952, 206); Голений хурман в широкій бурці.. взяв з рук моїх чемодан (Коцюб., II, 1955, 244): Помітила я одного чоловіка в чорній бурці (Шиян, Партиз. край, 1946, 95).
БУ́РКА2, и, ж. Вузький отвір, який висвердлюють у гірських породах тощо і наповнюють вибуховою речовиною для висадження їх у повітря. Доводилося бурити в гарячому шлаку, закладати в бурки вибухові патрони (Наука.., 6, 1956, 16); Стоколос показував місце кожної бурки, напрям свердла, глибину шпура, найви-гіднішу для вибухової дії (Ю. Янов., Мир, 1956, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 258.