БУХА́Н, а́, ч., розм.
1. Пшенична або гречана хлібина; взагалі одна хлібина. Очевидно, всі побували в селі за гайком: про це свідчив бухан хліба, цибуля (Еллан, II, 1958, 26).
2. Стусан, штовхан, штурхан. Несподівано посипались бухани й зашийники на товаришів з усіх боків (Вас., І, 1959, 237).
◊ Наї́стися бухані́в — бути побитим.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 266.