ВДРУ́ГЕ (УДРУ́ГЕ), присл. У другий раз. Коли це в вербах хтось свиснув раз, свиснув удруге (Н.-Лев., III, 1956, 338); Каганець погас. Санітар Большаков засвітив його вдруге (Ю. Янов., І, 1958, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 313.