ВДУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВДУ́НУТИ, ну, неш і ВДУ́ТИ, вду́ю, вду́єш і вдму, вдмеш, док., перех. Дуючи, вводити, вганяти (повітря, пару і т. ін.) всередину, в якусь порожнину. Десять саперів, упавши на коліна, припали губами до трубочок, вдуваючи через них повітря до поплавців (Донч., І, 1956, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 313.