ВЕРСТА́Т, а, ч. 1. Примітивне дерев’яне устаткування для ткання ручним способом полотна, килимів і т. ін. Старий Василь тче на верстаті полотна (Н.-Лев., III, 1956, 325); Ольга.. прочинила двері праворуч, звідки долинав ритмічний стукіт, наче там хтось ткав на верстаті (Вільде, Сестри.., 1958, 110); // текст. Машина для виробництва різних видів тканин. На роботу ткаля вийшла, За верстат стає вона, Щоб сьогодні вдвоє більше Нам наткати полотна! (Нех., Ми живемо.., 1960, 57).
2. рідко. Те саме, що верста́к 1. В робітні були три [столярні] верстати: працювали звичайно, крім майстра, два челядники (Фр., IV, 1950, 203); Тимко стояв біля верстата і рубанком завзято стругав дошку (Донч., V, 1957, 171).
3. техн. Машина для обробки деталей або матеріалів. Сортовий прокат металу є матеріалом для виготовлення деталей на металорізальних верстатах (Слюс. справа, 1957, 22); Мені — на заводі стоять за верстатом, Робити комбайни, сівалки, плуги (Гірник, Сонце.., 1958, 193).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 331.