ВИГУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ВИГУБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́ГУБИТИ, блю, биш; мн. ви́гублять; док., перех. Знищувати, умертвляти всіх або багатьох. Цар зараз же видав указ, щоб ніхто не смів дітей вигублять (Укр.. казки, легенди.., 1957, 244); Але немає на Україні села, чи хутора, а то більше — міста, де б німецькі людоїди не вбили когось, не повісили, не замучили. Міліони населення вигубили (Ле, Мої листи, 1945, 200).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 380.