ВИКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КЛЕПАТИ, ви́клепаю, ви́клепаєш і ви́клеплю, ви́клеплеш; мн. ви́клеплять; док., перех. 1. Клепаючи, вдаряючи молотком, робити тоншим, гострішим лезо (коси, сапи і т. ін.). [Конон:] Ви, тату, учора і не виклепали мені коси, а я ж прохав? (Кроп., II, 1958, 428).
2. Виковувати що-небудь з металу без нагрівання. [Романюк:] Оце, пане старосто, хочу виклепати з оцього цепу ще кілька наручників (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 407.