ВИМАЛЬО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ВИ́МАЛЮВАТИСЯ, юється, док. 1. Бути або ставати видним, помітним, виразно окресленим. Біліли подушки на полу, вимальовувалися контури печі (Вас., І, 1959, 287); Зійшов місяць… Виразніше вималювались на фоні неба дерева та будівлі (Ткач, Крута хвиля, 1956, 63); // перен. Чітко, виразно поставати в уяві. Коли він заплющував очі, перед ним вимальовувалось минуле з такою ясністю, що Данило аж крутив головою (Панч, Синів.., 1959, 13); За одну якусь хвилину мати вималювалася в його уяві з королевим цвітом біля хати, коли поправляла на тичках, щоб вився вище (Турч., Зорі.., 1950, 33).
2. тільки недок. Пас. до вимальо́вувати. Один мій знайомий, маючи думку видати книжку про "дівочу долю", як вона вимальовується у різних наших письмовців, дав мені продивитись свою працю (Мирний, V, 1955, 377).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 428.