ВИРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РАЗИТИ, ажу, азиш, док., перех. 1. Виявляти, показувати що-небудь певними ознаками, діями і т. ін. Усе його обличчя виражало глибоке пригноблення і зрушення (Фр., VI, 1951, 186); Орест сам.. виражав нетерплячку в лиці і рухах, то бере з столика газету або книжку, то знов кидає часом додолу (Л. Укр., II, 1951, 82); // Передавати, висловлювати. Великий поет — це поет, голос якого виражає найглибші думки, почуття, сподівання, прагнення народу (Рильський, III, 1955, 235); Що віршем гаразд можна виразити почування та зальоти душі — се правда (Мирний, V, 1955, 377); Якими словами ми маємо виразити свої почуття глибокої подяки і любові до нашої великої партії..! (Донч., VI, 1957, 597).
2. спец. Обчислювати, позначати в одиницях виміру. Як географічну довготу, так і пряме сходження зручно виражати не в градусах, а в часі (Астр., 1956, 23).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 466.