ВИРОБНИ́ЧИЙ, а, е. 1. Стос. до виробництва (у 1, 2 знач.). По закінченні Промакадемії він потрапив на цей невідомий йому завод, де ніщо не рухалось, де завжди панувала дивовижна тиша, де всі виробничі процеси були сховані всередині приладів (Шовк., Інженери, 1956, 21); — Ось будь ласка. Протокол виробничої наради. Виклик на соцзмагання четвертої бригади (Донч., І, 1956, 416); Не маючи бодай якихось виробничих навичок біля штампувальних пресів, куди його поставлено учнем-чорноробом, Захар сміливо брався за керма (Ле, Право.., 1957, 28).
∆ Виробни́чі відно́сини — зв’язки та відносини, що виникають між людьми в процесі суспільного виробництва матеріальних благ. Розвиток продуктивних сил зумовить дальший розвиток виробничих відносин (Ком. Укр., 1, 1959, 36).
2. Який здійснює виробництво, вироблення, виготовлення якої-небудь продукції. Донбас заслужено користується славою кузні виробничих кадрів (Літ. газ., 24.VIІІ 1950, 1); Виробничі бригади; Виробничі колективи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 474.