ВИРУ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся і ВИРУБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́РУБАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Рубаючи кого-, що-небудь, прокладати собі шлях. І… в герці один супротив шести вирубався шаблею з лабет почту (Ле, Побратими, 1954, 20).
2. тільки недок. Пас. до виру́бувати. В повітрі замигтіли палиці і межові кілки, які на совість вирубувались з твердого дерева (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 134).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 477.