ВИСЛІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЛІДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Шукаючи, нападати на слід, виявляти, знаходити кого-, що-небудь. І почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Вовчок, І, 1955, 366); — Хлопці, отам, де стріляють, шпигун вештається. Ходімте вислідимо! (Панч, Гарні хлопці, 1959, 75); Дядьки посилали Дениса з рушницею, щоб вислідив та підстрелив [сича], але він не пішов, боячись, щоб Гнат не відібрав дробовика (Тют., Вир, 1964, 259).
2. заст. Досліджувати. Один мій чернігівський знайомий, інженер, має замір вислідити вплив українського стилю в давній архітектурі (Коцюб., III, 1956, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 488.