ВИ́СІВКИ, вок, мн. Відходи борошномельного виробництва, що складаються з розтертих оболонок і деяких інших частинок зерен, відокремлених від борошна при просіванні. Надворі — ходить [Мотря] коло корови: напуває її ситним пійлом з висівками (Мирний, II, 1954, 110); — Сів я за стіл, перехрестився, наколов спичкою галушку, а вона наполовину з висівок, видно, як і остюки стримлять (Тют., Вир, 1964, 30); // Залишки після просіювання чого-небудь. Для виготовлення кольорового асфальту застосовуються різні матеріали — мармурова кришка, вапняк, сірі і червоні гранітні висівки (Наука.., 4, 1963, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 484.