ВИТВЕРЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТВЕРЕЗИТИ, ежу, езиш, док., перех. 1. Робити тверезим після сп’яніння. Постригли [Валер’яна], побанили, витверезили і відпустили (Кравч., Квіти.., 1959, 177); * Образно. Цей гомін [струмка] витвережував [Лодиженка] (Ле, Міжгір’я, 1953, 343).
2. перен. Зменшувати чию-небудь надто велику самовпевненість, запальність або мрійливість, повертати здатність тверезо мислити, сприймати щось, діяти. Кониський пильно дивився на Косачівну, затамована лють все більше витвережувала старого (М. Ол., Леся, 1960, 231); Поява в окопі старшини Захарченка остаточно витверезила Захара (Ле, Право.., 1957, 116); Спокійний, холодний тон голови профкому наче витверезив начальника депо (Донч., І, 1956, 451).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 508.