ВИТИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТИЧИТИ, чу, чиш, док., перех., діал. Намічати, прокладати пряму лінію на поверхні землі з допомогою тичок. Бенедьо працював цілими днями при своїй фабриці, витичував плани будинків (Фр., V, 1951, 356).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 511.