ВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРУСИТИ, ушу, усиш, док., перех. 1. Трусячи, очищати що-небудь від пилу і т. ін. Мили підлоги, протирали вікна, провітрювали кімнати, підчищали стежки, витрушували килими (Коз., Сальвія, 1956, 32); Витрушувала [Лукія] пилюку з численних подушечок, які заповнювали кімнати (Донч., III, 1956, 164).
2. Трусячи, висипати, викидати що-небудь назовні. Петро став витрушувати поза підкладкою тютюн та сірники (Вас., І, 1959, 72); Бронко роззувся, витрусив з черевиків пісок, перейшов босоніж рукав ріки (Вільде, Сестри.., 1958, 222); // Трусячи, виливати воду з людини, яка тонула. Норвежця підняли [з води] і, тримаючи спиною догори, почали трусити. Витрусивши з нього воду, почали робити штучне дихання (Трубл., Лахтак, 1953, 124).
Витру́шувати (ви́трусити) са́жу, розм. — очищати комин, димохід від сажі.
◊ Витру́шувати (ви́трусити) кише́ні — витрачати усі гроші; примушувати кого-небудь робити витрати. Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів, танцювала до світла й витрусила до дна кишені свого чоловіка на убори та вечори (Н.-Лев., III, 1956, 146).
3. розм. Знаходити під час обшуку. Хіба ж давно витрусили в його клуні в засторонку копу чужої пшениці..? (Н.-Лев., II, 1956, 11); Серед політичних каторжан звертала на себе увагу колишня студентка.. У неї.. в кошику, під старою білизною, жандарми витрусили револьвер (Донч., III, 1956, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 520.