ВОЛО́ШКА 1, и, ж. Польова трав’яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур. Там дивлюсь — жита колосіють, волошки блакитніють (Барв., Опов.., 1902, 352); І знову її [Чайчихи] приморожені очі, наближаючись до вічної пітьми, бачать рухливе золото спілих хлібів, між якими краплинками неба голубіють волошки (Стельмах, І, 1962, 293); // Квітка цієї рослини. Вся голова в Василини була кругом заквітчана синіми волошками (Н.-Лев., II, 1956, 36).
ВОЛО́ШКА2 див. воло́хи.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 734.