ВРА́ЖЕННЯ 1, я, с. 1. Те, що залишається в свідомості людини від баченого, пережитого. Пишу оповідання на основі своїх вражень з Карпат (Коцюб., III, 1956, 400); Враження бою і тяжка нічна робота втомили їх (Гончар, І, 1954, 41); // Почуття, відчуття. Остапові нудно. Він має таке враження, наче чекає перевозу (Коцюб., І, 1955, 367).
Діли́тися (поділи́тися) вра́женнями — розповідати один одному про що-небудь бачене, пережите. Партизани ділилися враженнями першого значного бою, який вони провели об’єднаними силами (Шер., Молоді месники, 1949, 38).
2. Вплив чого-небудь на когось. Аж тепер, під свіжим враженням недавньої пригоди, я чув, як щемить моє серце (Коцюб., I, 1955, 260); Під безпосереднім враженням революції 1905 року Франко створив свій найбільший поетичний твір — поему "Мойсей" (Корн., Разом із життям, 1950, 67).
3. Думка, уявлення, що складається внаслідок знайомства, зіткнення з ким— або чим-небудь. Я сама тепер бачу, що моя книжка вийшла занадто сумна, і се шкодить доброму враженню (Л. Укр., V, 1956, 92); Лампа світила тьмяно, і складалося враження, що навколишні речі спали (Гур., Наша молодість, 1949, 256); Він пильно прислухався до зауважень, переглядав зошити, куди відвідувачі записували свої враження (Донч., І, 1956. 502).
Роби́ти (зроби́ти, справля́ти і т. ін.) вра́ження на кого — викликати в свідомості кого-небудь певне уявлення або думку. Біла церква серед могутньої зелені робила приємне враження (Коцюб., І, 1955, 309); Владно від першого разу, коли [Регіна] побачила його в коломийці, зробив сильне враження на неї (Фр., VI, 1951, 240).
ВРА́ЖЕННЯ2 див. ура́ження.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 757.