ВСЯК (УСЯ́К), розм. 1. займ., означ. Те саме, що вся́кий 1. Народ за військом копошився. Всяк товпився, всяк ліз (Котл., I, 1952, 282); У ліс лаштується, збирається усяк. Скриплять тяжкі вози, іржуть, басують коні (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 122).
2. присл., рідко. Те саме, що вся́ко. — Жаль! — каже Цуцик, — що ж робити! Буває всяк (Гл., Вибр., 1957, 151); — Мовчки залицяється [Антін] до вашої глухенької Одарки, усяк їй услуговує (Барв., Опов.., 1902, 324).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 771.