ВІДГВИ́НЧУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДГВИНТИ́ТИСЯ, и́ться, док. 1. Обертаючись по гвинтовій нарізці, відокремлюватися, зніматися. * Образно. —Коли подумаєш, то голова йде обертом і сама відгвинчується від плечей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 117).
2. тільки недок. Пас. до відгви́нчувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 569.