ВІДЖАРТО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЖАРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. 1. Замість серйозної давати жартівливу відповідь; відбуватися жартами. Став шинкар свою жінку зневажати — вона все оджартовувалась, сміялася (Вовчок, VI, 1955, 245); — В цій лікарні тебе, бачу, можуть залікувати так, що підеш під білу березу. — А тут під сосну кладуть, — віджартувався (Збан., Малин. дзвін, 1958, 345).
2. тільки док., рідко. Закінчити, перестати жартувати. — Жарти? — спалахнув батько. — Та як ти можеш таке казати! Вже оджартувалися (Юхвід, Оля, 1959, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 583.