ВІДКВА́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКВА́СИТИ, а́шу, а́сиш, док., перех., розм. Випинати, звішувати (губи і т. ін.). Спустив носа, як індик, губу відквасив, голову повісив та й сидить, лиш сопе (Свидн., Люборацькі, 1955, 123); Коли [парубок] їв кашу,.. масну губу одквасив (Ів., Вел. очі, 1956, 42); * Образно. Як молодик гострий та черево відквасив, то місяць буде дощовий (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 589.