ВІДКО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док. 1. перех. Скошувати невелику частину від краю чого-небудь (лугу, ниви тощо). Відкосити від дороги жито.
2. перех. і неперех., розм. Косячи, відробляти комусь за що-небудь.
3. тільки док., перех. Скосити належну кількість чогось. Він уже своє відкосив.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 595.