ВІДМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМАНИ́ТИ, аню́, а́ниш, док., перех. Манячи, відводити від чого-небудь. Що я наближусь, вона [пташка] знов пурхне, і відманила від села (Барв., Опов.., 1902, 352).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 604.