ВІДМЕРЗА́ТИ, а́є, недок., ВІДМЕ́РЗНУТИ і ВІДМЕ́РЗТИ, зне, док. 1. Під дією тепла розмерзатися, відтавати. Порозтавали сніги, зійшла повідь, позбігала скрізь вода, а ще земля зовсім же то і не відмерзла (Кв.-Осн., II, 1956, 122).
2. Гинути від морозу (про частини тіла, рослини). Хвища знялася, коні стомилися, ноги в людей відмерзали (Збан., Сеспель, 1961, 246); — Я лежатиму тутечки! — кричав Петро. — Нехай мені одмерзнуть вуха, щоб ви знали (Юхвід, Оля, 1959, 98); Гілки відмерзли.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 605.