ВІДПЛЬО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДПЛЮВА́ТИСЯ, юю́ся, ює́шся, док. 1. Плюючи, звільнятися від чогось непотрібного в роті. — Я , — каже, — чула, як вони цілу ніченьку бухикали та одпльовувались (Мирний, IV, 1955, 354); Солона вода наповнює йому вуха, ніздрі, рот, б’є в підборіддя. Відкривши очі, він відпльовується (Довж., Зач. Десна, 1957, 445).
2. перен. Спльовуючи, виражати огиду до чогось, небажання мати стосунок, справу з ким-, чим-небудь. Він озирався, відпльовувався і сварився кулаком хто й зна на кого (Смолич, Мир.., 1958, 482); // За забобонними уявленнями — спльовуючи, захищатися від нечистої сили. І одхрещувалась, і одмолювалась, і одпльовувалась Марина од нечистого… (Н.-Лев., 1, 1956, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 620.