ВІДПОЧИ́НОК, нку, ч. Відновлення сил після втоми припиненням дії, руху і т. ін. Хоч би ставало тії короткої літньої ночі на відпочинок після денної праці (Мирний, III, 1954, 140); Замість відпочинку мала стільки клопоту і роботи (Коцюб., III, 1956, 362); Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлусеве] вимагало відпочинку (Донч., II, 1956, 65); // Проведення часу на дозвіллі, без праці. Щодня на відпочинок у Крим прибуває багато тисяч чоловік (Рад. Укр., 3.ІІІ 1954, 1); // Коротка перерва під час праці, якоїсь дії; перепочинок. — Се каторжна робота! І відпочинку тобі ніякого немає (Мирний, 14,1954, 148); // Зупинка в дорозі, щоб відпочити. Я сюди їхала три дні, з довгими відпочинками, а й то була змучена до краю (Л. Укр., V, 1956. 367).
Без відпочи́нку — безперестанку, безперервно. В залі суду акуратно без відпочинку висиджувала Любов Прохорівна (Ле, Міжгір’я, 1953, 323); Буди́нок відпочи́нку — спеціальний заклад для відпочинку трудящих під час відпустки. В будинок відпочинку на поромі ось тут колись переправлявся я (Гонч., Вибр., 1959, 197); Ве́чір відпочи́нку — вечір, на якому розважаються, танцюють тощо; Кімна́та відпочи́нку — кімната на підприємстві, у водолікарні і т. ін., у якій відпочивають; Ні сну, ні відпочи́нку — немає можливості ні поспати, ні перепочити. Зосталась я сама-самісінька, недугуючи. Ні сну мені, ні одпочинку (Вовчок, І, 1955, 277).
◊ Ві́чний відпочи́нок — те саме, що Ві́чний спочи́нок (див. ві́чний). Сніг.. почав падати на землю, притрушувати білим цвітом свіже глинясте груддя, під яким знайшла людина свій вічний відпочинок (Стельмах, Хліб.., 1959, 182).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 622.