ВІДРАХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДРАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Рахуючи, відділяти, відокремлювати частину кого-, чого-небудь. Він говорив поволі, важко, наче одраховував гроші (Коцюб., II, 1955, 97); М’яким рухом з черги одрахував розвідний вісім. "За мною, товариші!" (Еллан, ІІ, 1958, 22); // Ритмічними ударами вказувати час. І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Янов., I, 1958, 135).
2. Затримувати, не віддавати частини якої-небудь суми.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 627.