ВІДСА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСАДИ́ТИ, аджу́, а́диш, док., перех. 1. Пересаджувати кого-небудь на якусь відстань від кого-, чого-небудь. Відсадив його, як кота від сала (Номис, 1864, № 3503).
2. Пересаджувати в інше місце рослини, що ростуть надто близька одна від одної, частину куща, кореневища.
3. тільки док., перен., розм. Сильним ударом пошкодити якийсь орган тіла; відбити. Відсадив йому печінки (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 634.