ВІДСВІ́ЖУВАТИ, ує, уєш і рідко ВІДСВІЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДСВІЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, док., перех. 1. Робити свіжим, чистим, прохолодним (повітря). Ані вітрець не подув, щоби відсвіжити повітря (Фр., II, 1950, 196); // Охолоджувати, освіжати кого-, що-небудь. У хаті жарко. Не відсвіжує навіть вітер, хоч і б’є він у вікно (Тулуб, Людолови, II, 1957, 401); Морозяне повітря відсвіжує легені (Ю. Янов., І, 1958, 606); // Животворно діяти на рослинність, природу (про вологу і т. ін.).
2. Надавати сил, бадьорості. Лісовий холод, що звичайно так відсвіжує, тепер пригнітав мої груди (Фр., II, 1950, 92); Щоденні прогулянки в полі відсвіжили його, зробили бадьорим (Кач., Вибр., 1953, 216); // перен. Обновляти когось духовно. — Там, у Боснії, чоловік стілько нанудився, намучився, натерпівся, що бажав би хоч троха [трохи] відсвіжити свою душу в товариськім крузі (Фр., VI, 1951, 391); Пісня відсвіжила нас.
3. Додаючи що-небудь нове, трохи змінювати, робити дещо інакшим; поновляти (про одяг). — А ти подивилась би завчасу на свою рожеву сукню, Леночко, може, треба дещо відсвіжити (Коб., І, 1956, 141); // перен. Обновлювати, збагачувати, робити різноманітнішим. Карпенко-Карий.. постійно відсвіжував свої творчі сили, набирався нових вражень, навчався глибше розуміти життя саме серед народу (Життя К.-Карого, 1957, 255); Відсвіжуймо свою мовну палітру, збагачуймо стильові засоби (Літ. газ., 13.III 1959, 1); // Поновляти, посилювати фарби на картині.
4. перен. Поновлювати, відтворювати в пам’яті. Тепер же хід розвитку революції в інших країнах відсвіжує в нашій пам’яті недавно нами пережите (Ленін, 29, 1951, 1); Я.. відсвіжую твій образ, що в душі моїй поблід (Фр., XI, 1952, 146); Починалися іспити, і він ще раз, востаннє хотів проглянути книжки, відсвіжити в пам’яті призабуті дати і події (Коцюба, Нові береги, 1959, 310).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 635.